— Увесь Харків і його околиці у світі наспівує Мій Ха. Так хто такий цей Ха?
— Ха!
— Вичерпна відповідь) І все ж, чому у пісні про наше чарівне місто жодного разу не звучить його повна назва?
— Мало хто знає, що початкова версія цього україномовнного шлягера була зовсім не схожа на нинішню привабливу, майже мімішну пісеньку. Це було хардове обігрування харківських топонімів, відомих прізвищ і сучасних подій. Там знайшлось місце і Каринській, і Масельському, і Кернесу, і Жадану, і Кушнарьоову і Тану, і Сташису, і Пономарьову, і Ложкіну, і Потімку - усіх і не згадаю. Чи, наприклад, яка могла бути смачна гра слів через використання назви харківської річечки. Це вам не теперішнє «співає вода» - «Співа і Уда…» погодьтесь грайливіше! Тільки не питайте про текст і рими - спалений і забутий.
— А як зявилось це шедевральне “кракенохартійний”? Зізнайся, бухав? Партію керівну і направляючу згадував?
— Давно не вживаю алкоголь, випив своє, але можу сказати, що словесне поєднання було дійсно стресове, після гучних харківських подій. Там ще був і Тарасенко з Фрайкором, Джус з неповнолітнім Еф, але у тому виконанні це було вже як рок-опера, з мілітарно-любовним стрижнем. Круто, але то інша музика і зовсім інша поезія.
— То такий відхід від конкретики і згадка лише натяками і однією-двома назвами був свідомим музично-літературним кроком, це був пошук оригінальності чи данина все ж класиці?
— Так, я ніби запрошую кожного знаходити свій Ха. Для когось - ностальгійно-історичний, для когось - сучасно-патріотичний. Але обовʼязково украіноцентричний, усміхнений і впевнений у собі. Це не протиставлення мого Ха іншим, це не порівняння, як було у легендарній Харьков мой.
— Ми говорили щодо позовів…
— Отож, скажу пару слів. Мені не подобається, що мене назвали емігрантом, який щось там згадує про першу столицю і просить прославляти Брайтон Біч чи щось забугорне або запорєбрікове. Позиваюсь до автора цього дивного дослідження і прошу уточнити автора пісні, яка цитується та мема перша столиця. А заодно і показати як потрібно обходитись з автором назви пісні, коли ти експлуатуєш її з метою отримання прибутку, з суто комерційною метою. Так до суду полетіла претензія до одного із харківських виконавців моєї пісні Харьков мой.
— То очікується гучний процес щодо плагіату?
— Ніякого плагіату там немає, хіба що невдала спроба повторити деякі рими та так званий шансонівський стиль виконання.
— А от тема харків'янок у сучасній пісні ніяк не розкрита — це якось неочікувано.
— Багато харків'янок покинули наше місто і я не впевнений, що вони скоро повернуться у прифронтову зону, хіба що у пікселі та з джойстиками пілотес дронів. В процесі створення цього твору ми пробували якось вкраплити романтичну складову музичними засобами. Був експеримент з партією саксафона з відомим перегукуванням з гітарою. Але потім верх взяла трубна партія, адже я у молоді роки був корнетистом і грав у школі, армії та інституті на цьому простому, але такому пронизливому інструменті.
— Як пісня пов'язана з Потімковим? Він приймав участь у її створенні? Адже саме він почав використовувати позначку Х у своїх журналіських проектах.
— Ні. Так як і перша столиця, так і город Х з'являється у різних творчих людей у різний період. Мій учитель В.В.Сташис використовував цей вираз (перша столиця) ще в кінці сімдесятих. У Сергія це було місто ікс — невідоме навіть йому місто. Можливо в його планах і було знаходження відповіді на питання щодо цього перемінного міста, але ж не просто так хтось із його предків-козаків був названий Потімко… Так і не сталося, як гадалося….
— Ти якось говорив, що на конкурсі пісень про Харків хотів би бути головою журі, а не одним із учасників…
— Передумав) Я і ще не одну пісню напишу і виконаю про характерний Ха. Мені це подобається! Бачу і чую, що це подобається і тисячам фанатів Ха.
— Успіхів, Анатолію!
— … коли будете підспівувати, то там є спеціальні паузи, де кожний і усі разом можуть вигукувати і брати надвисокі ноти Ха! та Мій Ха!
— Увесь Харків і його околиці у світі наспівує Мій Ха. Так хто такий цей Ха?
— Ха!
— Вичерпна відповідь) І все ж, чому у пісні про наше чарівне місто жодного разу не звучить його повна назва?
— Мало хто знає, що початкова версія цього україномовнного шлягера була зовсім не схожа на нинішню привабливу, майже мімішну пісеньку. Це було хардове обігрування харківських топонімів, відомих прізвищ і сучасних подій. Там знайшлось місце і Каринській, і Масельському, і Кернесу, і Жадану, і Кушнарьоову і Тану, і Сташису, і Пономарьову, і Ложкіну, і Потімку - усіх і не згадаю. Чи, наприклад, яка могла бути смачна гра слів через використання назви харківської річечки. Це вам не теперішнє «співає вода» - «Співа і Уда…» погодьтесь грайливіше! Тільки не питайте про текст і рими - спалений і забутий.
— А як зявилось це шедевральне “кракенохартійний”? Зізнайся, бухав? Партію керівну і направляючу згадував?
— Давно не вживаю алкоголь, випив своє, але можу сказати, що словесне поєднання було дійсно стресове, після гучних харківських подій. Там ще був і Тарасенко з Фрайкором, Джус з неповнолітнім Еф, але у тому виконанні це було вже як рок-опера, з мілітарно-любовним стрижнем. Круто, але то інша музика і зовсім інша поезія.
— То такий відхід від конкретики і згадка лише натяками і однією-двома назвами був свідомим музично-літературним кроком, це був пошук оригінальності чи данина все ж класиці?
— Так, я ніби запрошую кожного знаходити свій Ха. Для когось - ностальгійно-історичний, для когось - сучасно-патріотичний. Але обовʼязково украіноцентричний, усміхнений і впевнений у собі. Це не протиставлення мого Ха іншим, це не порівняння, як було у легендарній Харьков мой.
— Ми говорили щодо позовів…
— Отож, скажу пару слів. Мені не подобається, що мене назвали емігрантом, який щось там згадує про першу столицю і просить прославляти Брайтон Біч чи щось забугорне або запорєбрікове. Позиваюсь до автора цього дивного дослідження і прошу уточнити автора пісні, яка цитується та мема перша столиця. А заодно і показати як потрібно обходитись з автором назви пісні, коли ти експлуатуєш її з метою отримання прибутку, з суто комерційною метою. Так до суду полетіла претензія до одного із харківських виконавців моєї пісні Харьков мой.
— То очікується гучний процес щодо плагіату?
— Ніякого плагіату там немає, хіба що невдала спроба повторити деякі рими та так званий шансонівський стиль виконання.
— А от тема харків'янок у сучасній пісні ніяк не розкрита — це якось неочікувано.
— Багато харків'янок покинули наше місто і я не впевнений, що вони скоро повернуться у прифронтову зону, хіба що у пікселі та з джойстиками пілотес дронів. В процесі створення цього твору ми пробували якось вкраплити романтичну складову музичними засобами. Був експеримент з партією саксафона з відомим перегукуванням з гітарою. Але потім верх взяла трубна партія, адже я у молоді роки був корнетистом і грав у школі, армії та інституті на цьому простому, але такому пронизливому інструменті.
— Як пісня пов'язана з Потімковим? Він приймав участь у її створенні? Адже саме він почав використовувати позначку Х у своїх журналіських проектах.
— Ні. Так як і перша столиця, так і город Х з'являється у різних творчих людей у різний період. Мій учитель В.В.Сташис використовував цей вираз (перша столиця) ще в кінці сімдесятих. У Сергія це було місто ікс — невідоме навіть йому місто. Можливо в його планах і було знаходження відповіді на питання щодо цього перемінного міста, але ж не просто так хтось із його предків-козаків був названий Потімко… Так і не сталося, як гадалося….
— Ти якось говорив, що на конкурсі пісень про Харків хотів би бути головою журі, а не одним із учасників…
— Передумав) Я і ще не одну пісню напишу і виконаю про характерний Ха. Мені це подобається! Бачу і чую, що це подобається і тисячам фанатів Ха.
— Успіхів, Анатолію!
— … коли будете підспівувати, то там є спеціальні паузи, де кожний і усі разом можуть вигукувати і брати надвисокі ноти Ха! та Мій Ха!
